Сьогодні якість дизпалива в країні небагато знизилася, що пояснюється дефіцитом на ринку євродизеля українського, а також білоруського виробництва. Багато великі мережі АЗС продають дизпаливо, що відповідає ДСТУ 3868-99, в якому вміст сірки набагато більше, ніж у Evrodizel, відповідному ДСТУ 4840:2007. Але є на ринку і «іменні» преміум-сорти дизпалива виробництва західних НПЗ. Коштують вони дорожче, але відповідають нормам Євро 4 і Євро 5.

Сергій Субботін, менеджер Bosch-Service Дизель-центру Рапід. Стаж роботи - 15 років.

Ремонтуємо дизельну паливну апаратуру близько 15 років, тому накопичили величезний досвід роботи. До нас потрапляють в основному машини з механічним зносом вузлів систем живлення дизелів. В Україну ці вузли служать значно менше, ніж у Європі. Наприклад, ресурс форсунок Сommon Rail на 30-70% менше. Відбувається це в основному через прискорений зносу пар тертя, які в дизельної паливної апаратури виготовлені з дуже високою точністю і мають мінімальні зазори. Причина підвищеного зносу - якість нашого палива.

Є якісь рекомендації, які допоможуть зменшити знос паливної апаратури дизелів, викликаний поганою якістю пального?

Видалити з дизпалива механічні домішки мікронних розмірів досить складно. Ми рекомендуємо додатково ставити фільтри-сепаратори. Вони бувають від різних виробників і можуть мати додаткові функції (наприклад, датчик забруднення або підігрів).

Ми ремонтуємо практично будь-які вузли систем живлення дизелів легкових і вантажних автомобілів. При цьому технологія передбачає заміну зношених деталей (наприклад, плунжерній пари паливного насоса високого тиску) новими. Зношені деталі ми не відновлюємо.

Ресурс - як у нового вузла, а вартість ремонту складає від 10% (для насосів і форсунок старих конструкцій) до 40% (для насосів і форсунок Common Rail) від ціни нової запчастини.

Отже, думки експертів про ресурс дизелів розділилися. Але шукати в цьому підступ не варто. Якщо проаналізувати ситуацію з клієнтами центрів обслуговування і ремонту дизельних автомобілів, стає зрозуміло, звідки така різниця в думках. Дилерський сервіс на тлі інших сервіс-центрів відрізняється більш високою вартістю обслуговування. Клієнти цих станцій в основному люди не бідні, які намагаються прислухаються до рекомендацій автовиробника і фахівців з автосервісу і заправлятися на АЗС великих мереж, де продається дизпаливо євроякості. Тут же обслуговуються автомобілі різних організацій, багато з яких також заправляються по картках і талонами на вищезазначених АЗС. І якщо дизелі експлуатуються на європалива, то нарікань на поломки дизельної паливної апаратури через якість пального у фахівців дилерських станцій мало.

Інша справа сервіс-центри, які не є дилерами автовиробників. Сюди потрапляють або машини, у яких вже закінчилася гарантія, або транспортні засоби тих, хто намагається економити, «закинувши» гарантію і обслуговуючи свій автомобіль не на дилерських станціях, та ще й заправляючись там, де дешевше. Так як в Україну дизпаливо європейської якості коштує дорожче і продається далеко не на всіх АЗС, в бак заливають все підряд, іноді навіть тракторну солярку, яку випускають на період посівних і збиральних сільгоспробіт за спеціальними техумовам, не відповідним вітчизняним стандартам (ДСТУ). Тому якщо в бак заливається дешева брудна солярка з підвищеним вмістом сірки, автовласник отримає свою "порцію" зносу дизельної паливної апаратури, а її ремонт коштує значно дорожче, ніж у випадку з бензиновими системами харчування. Та й хороших фахівців з Профобладнання в Україну не так уже й багато.